Thursday, 02 травня 2024

Св. отця Атанасія Великого, аєп. Олександрійського

Прошу в Господа про ласку почути, зрозуміти та прийняти Його святе Слово.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від  Йоана 13, 3-17.

3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?»
7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.»
9 «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.»
11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
14 Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному.
15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.

Апостол та євангеліст Йоан, розповідаючи про останню пасхальну вечерю Ісуса Христа з учнями, робить це у досить відмінний спосіб, ніж інші євангелісти. В тих у центрі дійства є встановлення Євхаристії, споживання хліба та вина,  які віднині стають Христовими Тілом та Кров’ю. Йоан же зосереджується на вмиванні ніг – на смиренному служінні Ісуса своїм учням. Одне доповнює інше.

Зазвичай, перед великими святами побожні юдеї здійснюють ритуальне омовіння у спеціальних купелях. Можемо уявити, що й Ісус та апостоли також  це зробили. Але поки дійшли з купелі до горниці, то, звичайно, ноги в них вже дещо запорошилися. Тому Ісус починає їх вмивати, ніби доповнюючи попереднє очищення. Але мити гостям ноги – це був обов’язок слуг, найчастіше рабського стану. І тут Сам Господь та Вчитель це робить! З  точки зору, звичайної для того часу, це є зовсім дивно і якось неправильно. Тому от і така реакція Петра. В наш час можемо уявити, наприклад, здивування працівників банку, якщо директор закладу почне сам прибирати приміщення наприкінці дня замість прибиральника. А як би було незручно самому прибиральникові! Та Ісус робить саме це.

Отже, Господь свідомо ставить себе у стан найнижчого зі слуг. Але при тому залишається Господом та Вчителем. Те, що робить Він, стає прикладом наслідування для нас. Кілька наступних глав Євангелія від Йоана – це довга розмова Ісуса з учнями, головною темою якої є любов: «любіть один одного, як Я полюбив вас». Та перед тим, як почати про любов говорити, Ісус являє її ділом – через смиренне але дуже символічне служіння своїм ближнім. Невдовзі ж явить ще більше – на хресті! А чи вмію я поєднувати слова про любов із реальними діями? Кому і в який спосіб я можу послужити?

Ісусе, Господи мій і Вчителю, навчи мене наслідувати Тебе у смиренному служінні своїм ближнім. Хотів би і я любити так, як любиш нас Ти!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.